Просмотры 19352513 марта 2020

Італійський лікар Даніеле Маккіні, що працює в клініці у місті Бергамо, 7 березня опублікував у своєму Facebook великий лист, в якому описав реалії життя в Італії посеред вируючої епідемії коронавірусу.

Через три дні – 10 березня 2020 року – італійська влада запровадила карантин в усіх регіонах 60-мільйонної країни, заборонивши проведення будь-яких масових заходів, а також закривши кінотеатри, театри, тренажерні зали, дискотеки та паби. Кількість хворих на коронавірус в Італії у перший день загального карантину, включаючи летальні випадки, становила понад 10 тисяч осіб.

НВ публікує скорочену версію листа Даніеле Маккіні про спалах COVID-19 і пов’язані з ним ризики у перекладі українки Вікторії Анісімової, що живе в Венеції.

«В одному з електронних листів, які я отримую від Італійського департаменту охорони здоров’я кілька разів на день, поряд з кількома рекомендаціями, які можна тільки підтримати, був пункт про «дотримання соціальної відповідальності». Після довгих роздумів я вирішив, що мовчання є безвідповідальним. Я постараюся донести до далеких від медицини людей, що ми переживаємо в Бергамо у ці пандемічні дні.

Тиждень тому, коли нинішній ворог ще знаходився в тіні, я з деяким подивом спостерігав реорганізацію рідного шпиталю. Всі, кого можна було виписати, були відправлені додому, палати порожніли, у реанімації встановлювалися додаткові ліжка, коридори перегороджували контейнерами, щоби регулювати потоки хворих.

Всі ці швидкі перетворення привели лікарню в стан сюрреалістичної порожнечі. Але ми все ще не усвідомлювали лютість прийдешньої війни.

Я до сих пір пам’ятаю, як чекав дзвінка з мікробіологічної лабораторії. Це була перша пацієнтка з підозрою на коронавірус. Я думав про наслідки для клініки і для себе особисто. І війна увірвалася. Битва йде вдень і вночі.

Жителі Бергамо в принципі не сильно люблять потрапляти до лікарень. І на цей раз вони тримаються до останнього, діючи за інструкцією: 7-10 днів сидять вдома з лихоманкою, але потім більше не можуть терпіти, у них дихальна недостатність, їм потрібен кисень.

Кількість хворих зростає драматично швидко: 15-20 шпиталізацій на день, результати аналізів йдуть один за одним, і всі вони позитивні. Нас збирають на нараду, щоби пояснити регламент першої невідкладної допомоги та роботу комп’ютерної програми, яка налаштована для цих цілей. Через кілька хвилин ми вже в приймальному відділенні. На екрані комп’ютера причини надходження в клініку одні і ті ж: лихоманка, кашель, ускладнене дихання. Висновок рентгена теж один на всіх: гостра двобічна пневмонія. Всі показання до шпиталізації. Деяких відразу везуть в реанімацію. Іншим навіть це вже не допоможе.

Викинута медична маска на одній з вулиць Флоренції / Фото: REUTERS / Jennifer Lorenzini

Шпиталь заповнювався пацієнтами. Зазвичай різнокольорові табло з іменами (в залежності від відділення, до якого вони приписані) тепер всі червоного кольору. Замість різних діагнозів тепер у всіх один – гостра двобічна пневмонія. COVID-19 не затримується у верхніх відділах дихальних шляхів, він швидко заражає альвеоли легенів, роблячи їх нездатними виконувати свої функції.

Давайте подивимося правді в очі: одужання залежить від вашого організму. Ми сподіваємося, що організм знищить вірус самостійно. Ми тільки вивчаємо хворобу, лікарські препарати нечисленні, антивірусна терапія носить експериментальний характер.

Так, в групі ризику – люди старше 65 років. Але коли ви бачите в реанімації молодих людей, інтубованих або підключених до апарату Ecmo, який витягує кров з організму і насичує її киснем, ілюзія, що молодий вік захистить від небезпеки, розсіюється.

І хоча в соціальних мережах все ще є сміливці, котрі ігнорують рекомендації і ведуть звичний спосіб життя, епідеміологічну катастрофу ніхто не відміняв.

Неймовірно, як за короткий термін ми змогли розгорнути всі медичні сили для катастрофи такого масштабу. Принаймні в моїй клініці Humanitas Gavazzeni. Більше немає хірургів, урологів, ортопедів — ми всього лише лікарі, які раптово стали однією командою проти цунамі. Більше немає змін і графіків, лікарі і медсестри працюють понаднормово, на межі. Ми робимо різну роботу, пересуваємо ліжка і переносимо пацієнтів. Все інше життя припинилося.

Незважаючи на всі засоби захисту, я і мої колеги, безумовно, ризикують. Деякі вже заразилися, деякі, в свою чергу, заразили членів сім’ї, а деякі з членів їхніх сімей вже між життям і смертю.

Я добровільно самоізолювався в лікарні, боячись заразити літніх родичів. Я зі сльозами дивлюся на фотографії сина над своїм столом і спілкуюся з ним Скайпом.

Будьте милосердні – відмовтеся від походів до театрів, музеїв або тренажерних залів, зжальтеся над безліччю літніх людей, яких ви можете знищити. Будь ласка, послухайте нас. Намагайтеся виходити з дому тільки заради найнеобхіднішого. Уникайте місць масового скупчення, де є великим ризик контактування з інфікованими людьми, які самі не знають, що вони заразні.

Ви можете поділитися цим повідомленням. Нам потрібно поширювати інформацію, щоби запобігти тому, що відбувається тут, по всій Італії”.

Джерело

Вам также может понравиться